"Авто врятувало нас від загибелі". Зіркова дизайнерка Дарія Донець – про маму Ілона Маска, віщий сон 24 лютого і те, чому модні покази зараз на часі

Українська дизайнерка одягу Дарія Донець – авторка колекцій "Рибки" та "Мушлі" – закохала у свої роботи Мей Маск (маму Ілона Маска), Катерину Осадчу, Тіну Кароль, Олю Полякову, Дашу Астаф'єву та інших.

У відвертому інтерв'ю для OBOZ.UA вона розповіла не лише про історію бренду Darja Donezz, про який її найчастіше запитують, а вперше поділилася болем від розлучення батьків, зізналася у зневірі в себе і розказала, як мало не загинула від російського снаряда. Також дизайнерка з Донецька розкрила своє справжнє прізвище, поділилася, чому привезла дітей до Португалії, чим відрізняється навчання за кордоном, і прокоментувала доречність тижневих показів мод під час війни.

Донець – це справжнє прізвище, а не псевдонім

– Так, я справді Дарія Донець із Донецька, дуже влучний збіг! (Сміється.)

Ще в дитячому садку я казала, що хочу стати дизайнеркою одягу, чим дивувала своїх однолітків. Можливо, це було під впливом мексиканського серіалу "Просто Марія" (усміхається).

Коли мені було 10 років, батьки розлучилися. Моє серце було розбите настільки, що наповнювала його своїм вигаданим світом – весь час малювала одяг для ляльок і помічала, що коли малюю, на мене звертають увагу і я почуваюсь потрібною. Дуже підтримувала бабуся, казала, що це не просто дитяче захоплення і потрібно щось з цим робити.

У Донецьку не було брендів, модної індустрії чи Тижня моди, про це я тільки бачила по телевізору та читала в журналах, що давало мені поживу для власних фантазій, але, крім бабусі, ніхто в мене не вірив. У школі, не маючи можливості купувати нові речі, я переробляла старі, займалася уроками шиття після уроків, знаходила швачок, які за невеликі гроші втілювали мої їдеї.

Перші кроки в моді

– Не пригадую, звідки дізналися про модельне агентство "Парадіз", але в сьомому класі в Будинку культури "Юність" відбувся мій перший показ. Оскільки я не могла залишити маму саму і поїхати до столиці, щоб навчатися там на дизайнерку одягу, то вступила до Донецького національного університету на факультет журналістики – думала, якщо не можу бути в моді, то хоч про неї писатиму.

Але вже на першому курсі почала підробляти в ательє недалеко від мого університету. Там я підбирала тканини, малювала одяг подругам і клієнтам. Тоді зрозуміла, що я в своєму середовищі. Згодом опанувала техніку створення одягу за технологією nuno felting і почала продавати одяг через інтернет.

У 2014-му взяла участь у Donetsk Fashion Days, і цього ж року довелося тікати від бойових дій у Донецьку. Я втратила свою команду, втратила все, але змогла почати з нуля у Харкові. Там я днями і ночами шила одяг за допомогою техніки фелтінгу та продавала ці речі, паралельно шукаючи швачок, намагаючись зібрати нову команду.

В Україні на той час було дуже мало майстрів, які б володіли цією технікою. Тоді я почала стукати у двері Ukrainian Fashion Week у Києві, що, мовляв, є дизайнерка-початківець. Так мені дозволили представити себе в шоу-румі. І вже наступного року я взяла участь у збірній молодих дизайнерів – зробила кілька показів, щоразу їздячи нічним потягом Харків–Київ з валізою, де були всі мої моделі одягу. Потім, коли настав час дитині йти до першого класу, потрібно було десь осісти. Я розуміла, що центр моди, де тебе можуть впізнати, де можна мати більше клієнтів, – це столиця, і ми переїхали до Києва. Зараз, згадуючи, думаю, звідки в мене було стільки сил це все робити...

Яким був перший успіх Дарії Донець

– Перший успіх, напевно, прийшов тоді, коли раптом стали купувати мої речі... Але так, щоб я справді відчула, що було до, а що після – то це був перший показ колекції "Рибки" в 2019 році, після якої стилісти Мей Маск (мама Ілона Маска), Тіни Кароль, Катерини Осадчої, Насті Каменських, Олі Полякової та багато інших відомих людей почали одягати речі бренду! Про мене почали писати в журналах Vogue, Elle тощо. Я тоді навіть не могла уявити, що ця колекція стане настільки популярною! Спочатку ідея була для мене взагалі дивною: ну які рибки? Але добре, що мене підтримав стиліст, і ми це зробили.

Це знову-таки про те, що мені завжди потрібне чиєсь схвалення.

Як мама Ілона Маска стала прихильницею бренду Darja Donezz

– Якось у моїй команді поцікавилися, кого б я хотіла одягнути. Я пожартувала, що маму Ілона Маска. А вони взяли і відправили мою колекцію стилістам Мей Маск!

Одного дня їду додому втомлена, засмучена. Бачу, телефонує моя піарниця і повідомляє, що стилістка мами Ілона Маска замовила в нас два вироби! Я стала першим українським брендом, який вона обрала! Настрій одразу змінився, аж розплакалася тоді від емоцій.

Наступного разу Мей Маск з'явилась у моєму житті через місяць після повномасштабного російського вторгнення. На той момент я перебувала на заході України, і мені потрібно було вигадати, як вивезти свою колекцію зі студії в Києві. Адже всі сиділи по підвалах, мало що працювало. І ось я знаходжу невідомого кур'єра на одному додатку, а через тиждень після доставки зателефонувала моя піарниця, що Мей Маск знову зацікавлена у моїх виробах.

Як історія та мистецтво надихали Дарію Донець на нові ідеї

– Картину Сандро Боттічеллі "Народження Венери" я побачила у Флоренції, коли вперше поїхала за кордон до Італії у 2016 році. Була настільки вражена, що не передати словами! Тоді я ще не знала, яку роль вона відіграє в моєму житті.

Якось я просто сиділа в Instagram і побачила ту саму картину Сандро Боттічеллі, почала читати, що взагалі означає мушля. Виявилось, що це символ життя і родючості. І зараз бачу мушлі всюди. Як у психології – тільки ти про щось дізнаєшся, починаєш помічати це довкола, хоча воно і раніше було.

Так ось, ці мушлі мене просто переслідували! (Усміхається.) І я почала їх малювати. До того ж вони ідеально поєдналися з рибками – така собі морська тематика. Коли малювала фінальний вихід, для показу колекції у лютому 2022 році, – у мене досі є ескіз тієї прозорої сукні – у моделі дві мушлі на грудях, одна внизу в зоні бікіні. Я вирішила додати ще одну – на голову, разом із пір'їнами. Вийшло просто ідеальне поєднання!

Я читала в книзі Анни Латур "Чарівники паризької моди", що напередодні Першої світової війни пір'їна була дуже популярним аксесуаром. Навіть пам'ятаю цитату звідти: "Жінки, одягнуті султанами моди, танцювали, махали пір'ям на голові, не знаючи, що ведуть до світової катастрофи".

За два тижні до початку повномасштабного вторгнення я представила цю колекцію – почалася велика війна (плаче).

Про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну

– У ніч проти 24 лютого мені сниться, що я в Донецьку, йду проспектом Ілліча, всюди темрява. І в цей самий момент прокинулась від звуку ракети, яка летить! Я побігла до мами, щоб її розбудити, та вона вже бігла назустріч мені. Ми збираємо речі, дітей, нам дуже страшно. Вирішуємо їхати до Харкова. Новини я не читала, тому навіть не здогадувалась, що там відбулися перші вибухи!

По дорозі моя машина раптом починає видавати дивні звуки, яких я раніше не чула. І поки чоловік намагався зрозуміти причину, нарешті взяла телефон, щоб дізнатися новини. Я вірю, що автомобіль зробив це, щоб зупинити нас і дати мені можливість прочитати, що відбувається, бо хто знає, що б сталося по дорозі на Харків. Тому ми розвернулися і поїхали в Макарів (Київська область) до моїх родичів, у яких там є дача.

Пізніше виявилося, що траса в Макарові була дорогою російських військ до наступу на Київ. Тиждень ми жили в підвалі, я постійно думала про дітей, серце розривалося. Молилася, щоб якщо прилетить ракета, то встигнути прикрити їх собою. Єдине, чого хотіла у той момент, – це просто щоб ми вижили (плаче).

Коли зник мобільний зв'язок, вирішили з чоловіком піти в центр, щоб спробувати зателефонувати моєму батькові та повідомити, що ми живі. Цей похід був як ковток свіжого повітря, поки не почався обстріл. Ми побігли до чужого паркана і почули свист від снаряда, розуміючи, що зараз впаде, але куди – невідомо. Мені було соромно перед мамою за свій вчинок, тоді на адреналіні я мало що усвідомлювала, але і продовжувати бездіяльність у будинку родичів уже не було сил.

Через кілька днів нам вдалося виїхати. Дорогою я намагалася дивитися тільки вперед, об'їжджати зруйновану техніку. Сину, на жаль, довелося побачити тіло згорілої людини... Місяць ми пожили на заході України і звідти вже вирушили до Португалії, де нам надав житло мій дядько.

Про адаптацію дітей до життя в Португалії

– Мені дуже цікаво в Португалії, тут стільки всього, почуваюся дитиною, яку залишили в іграшковому магазині. Дуже красива архітектура, багато світла, квітів, тут – життя!

Мій син навчається одразу в двох школах – до обіду в португальській, а після – на дистанційному навчанні в МУШ (Міжнародна українська школа. – Ред.). Вже другий рік поспіль у нього немає першого вересня, адже навчання в Португалії починається в другій половині вересня. І щороку це інша дата, про яку стає відомо приблизно за десять днів до навчального процесу.

Відповідно немає прощального дзвоника, навчання закінчується або в першій, або у другій половині червня. Цікава ситуація тут і з вчителями: їх дуже часто переводять з однієї школи в іншу, змінюються класні керівники, не так, як у нас – один вчитель з п'ятого класу і до випускного.

У кожній школі для іноземців є додаткові заняття португальської мови. Коли йде урок португальської, мій син змушений покидати свій клас та йти в "особливий" клас для іноземців. Я іноді дивлюся на нього і не знаю, як він це все витримує, але дитяча психіка стійка...

Дочці скоро шість років, і їй набагато легше. Її португальська вимова вже майже нічим не відрізняється від місцевої. Дивина, як влаштований дитячий мозок – здатний вивчити чужу мову, просто перебуваючи у португальському середовищі.

Для зустрічі як із вчителем, так і з вихователем потрібно домовлятися заздалегідь або спілкуватися за допомогою електронної пошти. Причому на e-mail вони відповідають дуже швидко!

Можу сказати, що тут якась неймовірна синергія минулого і теперішнього, цьому варто повчитися. Є певний вайб від використовування чогось прогресивного і паралельно – струшування пилюки минулих часів.

Чому мода в Португалії кардинально відрізняється від української

– Я б сказала, що вона самобутня. І мені, напевно, подобається, що тут її нема (усміхається).

Португальці якимись іншими речами наповнюють своє життя: їжею, прогулянками, спілкуванням – простими, класними, фундаментальними речами, які насправді заспокоюють тебе зсередини, роблять кращою. З іншого боку, не можу сказати, що одяг суперечить цьому всьому, але вони мало приділяють цьому час, і мені це до вподоби.

Участь у Lisbon Fashion Week і доречність таких показів під час війни в Україні

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Ukrainian Fashion Week призупинив покази в Україні і намагався отримати підтримку в інших тижневих показів мод у Європі. Цьогоріч у Лісабоні надали можливість для наших дизайнерів представити свої колекції. І оскільки я тут, то, як кажуть, сам Бог велів ...

Щодо доречності показів – складне питання... Можливо, комусь видаватиметься, що покази чи інші культурні події зараз не на часі, але, з іншого боку, творчість – це справжній порятунок для багатьох, особливо у важкі часи.

Тому вважаю, що за кордоном потрібно показувати наших талановитих дизайнерів, у такий спосіб нагадуючи про Україну. Наша країна – це не тільки про війну, а про прекрасних людей, які, незважаючи ні на що, здатні творити красу. (Вже після інтерв'ю стало відомо, що Ukrainian Fashion Week вперше після повномасштабного вторгнення проведе показ у вересні 2024. – Авт.)

Як Lisbon Fashion Week змінив її життя в Португалії

– Будь-який прояв має складовий характер. Я показала колекцію – мене побачили, хтось помітив, хтось впізнав. Не можу сказати, що це прямо "життя до і після", але у мене з'явилися клієнти в Португалії.

Нещодавно відома португальська акторка одягнула костюм з медузами на прем'єру свого фільму. Португальський журнал використав речі з моєї колекції для своєї зйомки, але це про продажі, це про впізнаваність. Поки продовжую займатися продажами колекції лише онлайн. Бо щоб відкрити моно для виготовлення речей за кордоном, потрібно мати виробництво і велику впевненість у тому, що забезпечить асортимент магазину та його дохід. Плюс мати ресурс, який ти готовий витратити, вкластися і не чекати, що тобі треба якомога скоріше це повернути, тому що весь фешн – це гра в дуже довгу гру.

Плани на майбутнє

– Я не знаю, що сказати. Майбутнє у мене завжди схоже на пазл LEGO, без інструкції і з мінливими деталями. Я знаю, чого хочу, але схеми, як цього досягти, немає. Мені потрібно побачити ці "мінливі деталі" і дозволити подіям відбуватися, щоб збирати далі. Так було завжди...

Найпрекрасніший спогад дитинства, який все життя зі мною і, напевно, у який дуже часто подумки повертаюся, – це Крим. Мені вісім років, батьки та їхні друзі, всі щасливі та галасливі, їдемо серпантином, у вікно вливається затяте спекотне сонце і краєвид безкрайнього моря. Грає касета з улюбленими піснями, ці ритми небачених південних країн...

Зараз я живу в країні вічного сонця і безкрайнього океану та мрію сісти за кермо, посадити в машину сім'ю, увімкнути пісні дитинства і помчати назустріч собі. Я намагаюся приїжджати в Україну, не так часто, як би хотілося, але все ж – по роботі і побачитися з рідними.

Чесно кажучи, не думала, що це інтерв'ю буде важливим для мене. Не з погляду розповісти про свій бренд, а з людського боку. Під час нашої бесіди, моїх роздумів, я відчула, що коли дуже довго почуваєшся не вислуханою, з внутрішнім протестом і несприйняттям того, що відбувається навколо та не маєш змоги на це вплинути, особливо в дитинстві, то тримаєшся за цей неправильний тендітний світ, приглушуючи багато того, що всередині.

На все життя потім формується бажання довести собі, що ти щось у цьому житті можеш, і через улюблену справу полюбити, цінувати і поважати себе.

З іншого боку, так і залишаєшся без опори, яка формується всередині сім'ї, через любов і стосунки батьків, яка стає на все життя джерелом упевненості та любові до себе. Тому й будуєш сам собі цю опору, раз за разом, після кожного тайфуну.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з зірковою фотографинею Аліною Рост – про фотосесію Зеленських для Vogue, знакові слова Подкопаєвої і доньку Ясну, яка в свої 10 років стала обличчям Ralph Lauren, Calvin Klein, Tommy Hilfiger та інших світових брендів.

Ще на OBOZ.UA інтерв'ю з українською художницею по костюмах і авторкою славнозвісного "Воїна світла" Лесею Патокою – про українську мову до 24 лютого, кокошники Полякової і те, чому залишила Португалію заради України.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!