"Місяці болю, сльози" і готові шити все, що відірветься: найбільші драми українських зірок на Олімпіаді-2024

Не тільки за кожною перемогою, але й за поразкою спортсмена криється якась історія, що розгортається і на очах глядачів, і десь поза змагальними аренами. Так, дворазовий олімпійський призер Токіо-2020 Михайло Романчук навіть не зміг стартувати через вірус, а його дружина місяцями терпіла біль. Марта Костюк три години боролася із собою, втомою, спекою Парижа та суперницею, а претендентка на перемогу важкоатлетка Каміла Конотоп травмувалася прямо в залі.

Відео дня

OBOZ.UA зібрав найгучніші та найбільш пам'ятні драми за участю українських спортсменів на Іграх-2024 у Франції.

1. ХВОРОБА ЗАМІСТЬ МЕДАЛІ. Гірким і болючим розчаруванням став виступ на Олімпіаді-2024 для зіркового подружжя Бех-Романчук. У плавця Михайла Романчука вже були дві нагороди минулих Ігор – "срібло" на дистанції 1500 метрів і "бронза" на 800-метрівці. А у Парижі він наостанок хотів поборотися і за золоту медаль. Чому наостанок? Бо саме так після заїзду висловився сам стаєр, натякаючи на закінчення кар'єри, але не говорячи прямо.

На Олімпіаді українець, який став прапороносцем на церемонії відкриття, міг стартувати й у змаганнях на відкритій воді, але відмовився від цієї ідеї, адже вони мали відбуватися у Сені, через забрудненість якої дуже хвилювалися й інші спортсмени. Навіть очищення головної річки Франції не заспокоїло атлетів.

"Я переживаю більше за своє здоров'я. Оскільки плавати в цій річці... (Сміється) Звісно, була можливість, і заявилося багато плавців з басейну та людей, у яких навіть не було досвіду виступу на відкритій воді. Ну, бажаю їм тільки здоров'я після запливу в Сені. В нас тут, у Парижі, відбувався етап Кубка світу у 2022 році, ми пливли в якомусь каналі. І я пам'ятаю, коли зняв костюм, то під ним у мене все було зелене, з якимись трояндами і ще з чимось", – зізнався Романчук.

Прапороносець збірної України вирішив зосередитися на своїх коронних дистанціях. І навіть оселився окремо від дружини: "На Олімпіаді ми з Мариною будемо жити окремо, тому що ми приїхали на Олімпійські ігри не як чоловік та дружина, а як професійні спортсмени, які хочуть зробити якісно свою роботу".

Але у Парижі Михайло зміг стартувати тільки на одній із двох дистанцій – 800 метрів – і несподівано не пробився до фіналу. А зі срібних 1500 метрів у Токіо взагалі знявся вранці напередодні запливу. І тільки потім з'ясувалося, що вся команда плавців підхопила якийсь вірус і не змогла виступити на Іграх у повну силу.

За словами Романчука, за день до старту на 1500 метрів у нього піднялася висока температура і погіршився фізичний стан: ломило все тіло. Вночі стало ще гірше, на вечірньому тренуванні він пробував хоч якось пропливти після допомоги лікарів, але срібному олімпійському призеру на цій дистанції ледь не стало зле. І за ніч ситуація не покращилась.

Уранці лікарі пробували щось зробити, аби полегшити стан Романчука, але плисти півтора кілометра в такому стані – вже небезпечно для здоровʼя: "Якби це було 50, 100 чи 200 метрів, на морально-вольових можна було б, але 1500 – просто неможливо".

"На жаль, усе завершилось… Не так, як би цього хотілось, не так – заради чого я з тренером працювали все своє життя. З 2011 року на міжнародній арені я гідно, з гордістю і честю представляв нашу державу, нашу Україну! Але це життя і це спорт – трапляється всяке", – підбив підсумки Олімпіади-2024 Михайло.

ВАЖКИЙ РІК ЗІРКИ. Не склалися змагання в Парижі й для дружини Михайла, титулованої стрибунки у висоту Марини Бех-Романчук, яку останнім часом переслідували проблеми зі здоров'ям іншого характеру. Початок сезону призерка чемпіонатів світу пропускала через травму стопи, повернулася до виступів лише у липні перед Олімпіадою, а єдиним стартом став "бронзовий" етап Діамантової ліги в Монако.

Тому у кваліфікації в Парижі Бех-Романчук намагалась виступити максимально економно, щоб не нашкодити нозі напередодні фіналу. 14,3 метра на відбірковому етапі цілком вистачило Марині для проходження далі, де вона пообіцяла викластись на повну.

Але сам фінал перетворився на справжню драму. У перших двох спробах дала про себе знати ще одна проблема Бех – заступи, які завадили їй здобути нагороду три роки тому на Іграх у Токіо у довжину, адже з шести стрибків лише один приніс результат і п'яте місце.

"Це не Токіо, де я виходила на змагання на пустий стадіон з однією думкою: "Невже це Олімпійські ігри?" Тоді мені здавалось, що я йду на звичайне тренування, тому що все було похмуро. Я прокинулась о 6-й ранку, і то був тотальний жах. Тут же навпаки повний стадіон, шалена підтримка, деякі дівчата просили допомоги, і стадіон просто миттєво вмикається", – ділилася враженнями від "Стад де Франс" Марина.

Але якщо в Японії Бех змогла зробити у фіналі шість спроб, то у Парижі обмежилася лише трьома й однією вдалою на 13,98, що залишило українку на 11-й позиції і дозволило боротися далі.

"За 10 днів до змагань моя травма дала рецидив, і це лише частина всього, що відбувалось. Місяці болю, протизапальних, знеболювальних, сльози, переживання і все-таки віри в те, що я впораюсь… Таким був мій рік. Я не вмію жалітись і могла здатись у будь-який момент! Але я точно знаю, що зробила все можливе від себе і дійшла до кінця. Я вірила, що все вийде, але, на жаль, не впоралась", – відреагувала срібна призерка чемпіонатів світу.

"Це однозначно важкий рік для моєї сім'ї. Ми просто маємо його пережити", – зі сльозами підсумувала Марина, маючи на увазі й невдалий виступ свого чоловіка.

РІЗАТИ, ШИТИ. Рекордсмен України у штовханні ядра Роман Кокошко покладав великі сподівання на Олімпійські ігри-2024, попри те, що фактично готував себе сам, не маючи повноцінного постійного тренера. Але, на своє величезне розчарування, призер чемпіонату Європи навіть не зумів подолати кваліфікацію Олімпіади-2024 зі штовхання ядра, показавши лише 19,36 метра.

"Не знаю, наче не вистачає 4-5 спроб, щоб реалізувати себе. Якась чергова невдача, що повинна припинитися. Не знаю, чи варто терпіти, чи треба щось міняти у своєму житті. Хотілося гарного результату, праглося залишити сектор із такою посмішкою – від вуха до вуха, але вийшло, що майже носом по землі чиркав", – зазначив після виступу Роман.

Кокошко зізнався, що останні два-три роки сезон складається майже однаково: зима хороша, навесні все вдається, а на літо його просто не вистачає. Тому зараз він аналізує свій підхід до підготовки. Також був ще момент, який усе зіпсував.

"Це серйозна травма, буду оперуватися. Без цього не обійдеться, бо приблизно 50% грудного м'яза просто немає. Ми намагалися відновити все в українській спортивній клініці, але там було на грані. 5 см надрив – уже оперують, а у мене було 4,8. Вони сказали, ну давайте спробуємо лікуватися консервативно. І не відірвався, слава Богу, з того часу", – розповів Роман.

Тоді Кокошко з посмішкою відзначив, що спортсмени – трохи психічно неврівноважені люди, й пояснив: "От так ідеш на тренування і думаєш: сьогодні треба включитися. Якщо відірветься, то пришиємо, нічого страшного. Тобто ми готові до того, що щось відпаде, щось відірветься, щось загубимо по дорозі. Так само я думав до Олімпіади протриматись. А навіть якби в секторі повністю відірвалося – значить, точно їдемо шити".

За словами Романа, якщо ти відчуваєш якісь проблеми, то це не дає тобі нормально функціонувати: "Коли щось не так зі здоров'ям, показувати супервисокі результати неможливо. Тому ми ріжемо, шиємо, відновлюємось, потім штовхаємо дуже далеко та кричимо в секторі нереально. Мені це навіть недавно приснилося. Тому думаю, що я на правильному шляху".

КОРОЛЕВА ДРАМИ. Наскільки у Марти Костюк завжди видовищний теніс, настільки він і нервовий. Найчастіше матчі першої ракетки України складаються з трьох сетів, а на Олімпіаді у них розгорталася справжня драма. Чого тільки варта битва в 1/8 фіналу з на той момент восьмою ракеткою світу Марією Саккарі з Греції, де під палючим сонцем Марта поступились у першому сеті 4:6, але потім зібралась і виграла 7:6 (5:7), 6:4.

Але все затьмарив чвертьфінал проти хорватки Донни Векіч, який тривав без кількох хвилин три години й закінчився на тай-брейку на користь Векіч 6:4, 2:6, 7:6 (10:8), хоча психологічна перевага на старті третьої партії була на боці Марти.

У першому сеті у Костюк гра взагалі не клеїлась, здавалось, що вона не відійшла від трилеру з Саккарі, й давалася взнаки втома ще й від парного турніру: "У першому сеті мені не було дуже важко, я просто не могла знайти ритм. Ракетки були натягнуті не так, як я планувала, тому чекала, коли мені принесуть нормальні. Векіч грала добре, а я була трохи пасивною, і це далося взнаки. Але я рада, що змогла повернутися в матч і дати бій".

Так, під кінець першого сету Марта увімкнулась, а у другому повністю домінувала, хоча їй і довелося взяти медичний тайм-аут. Здавалося, що українка переломила перебіг зустрічі й тепер дотисне Донну у третій партії, якій теж довелося брати паузу, що виглядала як спроба збити Костюк із ритму і трохи більше відпочити.

Марта ж у перерві влаштувала запальні танці, зібравши овації стадіону: "Коли я сиділа й чекала, поки Донна повернеться з вбиральні, я розуміла, що люди тут просто насолоджуються моментом, вони отримують задоволення. Чим я гірша за них? Я розумію, що мені лише 22, і я маю можливість насолоджуватися цим. Вважаю, що треба якнайбільше собі це дозволяти. Це було круто".

У третьому сеті на корті розгорнулася справжня боротьба, хоча обидві тенісистки встигли втомитися, а Векіч взагалі влаштувала театр однієї акторки – після кожного розіграшу ледь пересувала ноги, спиралась на ракетку, і здавалось, що зараз просто сяде на той ґрунт. Але потім неслася за всіма м'ячами і подавала, якщо не ейси, то так, що Марта ледь встигала відреагувати.

За рахунку 4:5 Донна подавала на матч, але Костюк із четвертого разу змогла взяти подачу та відновити рівновагу. У підсумку справа дійшла до вирішального тайбрейку, а трибуни наприкінці третьої години поєдинку вже не виглядали забитими. І якщо до цього вболівальники більше підтримували Марту, то о першій ночі по Києву, вже просто хотіли, щоб матч нарешті закінчився, і всі пішли додому.

На жаль, Костюк на тай-брейку не зуміла скористатися своєю перевагою 4:0 на старті й заробленим матч-болом, а ось Донна дограла свою роль до кінця і з п'ятої спроби у цьому двобої вигризла місце у фіналі.

"Що думала на тай-брейку? Не було особливих думок. Я продовжувала грати. Донна дуже добре відіграла. Можливо, припустилася однієї чи двох невимушених помилок на тай-брейку. Це неймовірний рівень. Я робила все правильно під час матчу, робила все, що могла. А вже вийшло так, як сталося", – проаналізувала потім Марта.

"Трішки боляче було після матчу, але я вже нічого не можу змінити. Ця поразка багато чого навчила. Я була не в найкращій формі, не могла подати через різні причини. І те, що змогла протриматися до такого рахунку й до такого матчу – можу лише пишатися собою. Бо ніхто не знає, у якому стані я була, що у мене боліло чи ні", – додала 22-річна Костюк, яка дебютувала на Олімпіаді.

БІЛЬ АЖ ДО ГОЛОВИ. Потенційну золоту медаль через один необережний рух втратила Україна у важкій атлетиці. На Олімпійських іграх-2024 у цьому виді спорту наша збірна була представлена лише однією Камілою Конотоп, проте це була та атлетка, яка мала не просто вести боротьбу за нагороду, а перемагати у вазі до 59 кг.

За словами головного тренер збірної України з важкої атлетики Юрія Кучинова, перед змаганнями віцечемпіонка світу набрала фантастичну форму, яка б дозволила їй залишити за спиною сильну китаянку. Щоб конкурентки не бачили її справжні можливості, Конотоп навіть пропускала Кубок світу.

А в Парижі Каміла заявила на першу спробу в ривку найвищу вагу серед усіх учасників – 104 кг. Впевнено впоравшись зі штангою, наша співвітчизниця побила на той момент олімпійський рекорд і очолила загальну таблицю. Це була гучна заявка на перемогу, але вже на перших секундах другої спроби на обличчі українки відобразився біль, штанга випала з рук, а вона схопилась за задню поверхню стегна.

"Вона приїхала сюди найсильніша. На тренуванні в ривку робила 110 кг і штовхала 135 кг. Ніхто не думав, що таке може трапитись, вона бачила себе олімпійською чемпіонкою. А ми почали з олімпійського рекорду 104 кг, і не дуже, я вам скажу, вона його добре вирвала, бо зазвичай на тренуванні 105 кг робила шикарно. Додатково стала розминатися, і раптом у неї прострелило стегно", – заявив Кучинов.

"Коли вона мені сказала, що "наче гілка хруснула, і такий біль, що аж до голови", я все зрозумів. Зробили їй знеболювальне, я навіть хотів зняти її зі змагань, але вона вимагала, мовляв, давайте якось думати, як продовжити. Давайте я вийду на першу спробу, потім на другу, а потім будемо думати, як і на медаль. І у першому підході вона впоралася із собою, а вже у другому знову почалося", – сказав український тренер.

Щоб зачепитися за нагороду, у третьому підході у поштовху Камілі треба було зробити 132 кг, які вона до цього часто піднімала, але на Олімпіаді на заваді стала травма. А взяті 123 кг відкинули Конотоп на сьоме місце із сумою 227 кг.

"Нічого неможливого там не було, але, мабуть, свою роль зіграла психологія. Сама каже, мовляв, дайте мені вийти, і потім показує, що у неї все болить", – підсумував тренер. А сама Каміла хоч і вийшла до журналістів, виглядала вщент розбитою і навіть не могла знайти слова, щоб пояснити, що насправді з нею сталося.