Людина 400 шрамів. Український голкіпер із понівеченим обличчям став справжньою легендою у НХЛ

96 років тому, 28 грудня 1928 року, народився Террі Юкі Савчук, один із найкращих голкіперів в історії Національної хокейної ліги (НХЛ). Прізвисько "Юкі" (Ukey) Террі отримав через українське походження, саме так тоді називали в НХЛ етнічних українців.

Відео дня

Він народився у робочому передмісті Вінніпега у родині українських емігрантів і був третім сином подружжя. Його назвали Тарасом.

Фантастичну історію нашого співвітчизника, який залишив незабутній слід в історії НХЛ, розповів паблік Diaspora.ua. Савчук помер 31 травня 1970 року в Нью-Йорку, ставши за свою кар'єру променистим воротарем Ліги 1952, 1953, 1955 та 1965 років. Він відомий як "людина 400 шрамів" та "воротар № 1 світового хокею".

Захопившись хокеєм слідом за старшим братом Михайлом (Майком), вже в 15 років Террі став місцевою знаменитістю: його взяли в юнацьку вінніпезьку бейсбольну команду Elmwood Giants і в той же час він дебютував у місцевій хокейній команді Winnipeg Monarchs. Незабаром вже кілька найкращих клубів змагатимуться за Террі, а він стане справжньою зіркою хокею.

Усього Террі провів 1034 матчі. Здобув 447 перемог у регулярних чемпіонатах, серед них рекордні 103 "сухих".

Важко уявити, що при цьому він мав чимало проблем зі здоров'ям. З дитинства страждав від болю в спині, яка не дозволяла йому випрямити спину (звідси його відома горилоподібна поза воротаря на напівзігнутих колінах).

Перелом руки в дитинстві та небажання сказати про нього батькам мали фатальні наслідки – в результаті одна рука була значно коротшою за іншу. Дуже рано виявилося, що Террі має артрит. А до цього додалося безліч травм – сильно пошкоджене шайбою око у підлітковому віці, перерізані ковзаном усі сухожилля на лівій руці під час гри (причому Террі тоді протримався до завершення півтайму, незважаючи на біль та кровотечу).

Незважаючи на все, долаючи біль і самого себе, Террі не просто виходив на лід, він перемагав, хоч би чого йому це коштувало. І навіть вигравав Кубки Стенлі.

У 1954 році він потрапив у страшну автомобільну катастрофу і переламав ребра та розірвав легені. Але йому вдалося знову вижити, відновитись і вже через рік він вкотре завоював Кубок Стенлі у складі своєї команди.

Але, здавалося, нещастя просто переслідують його. У нього виявили мононуклеоз, подолати який було практично неможливо, через конфлікт його передали до іншого клубу, дружина покинула. Вихід Террі шукав спочатку в алкоголі, потім залишив хокей і спробував жити "нормальним" життям, працював менеджером. Але таке життя його не тішило.

Після двох дуже складних операцій на хребті 1966 року Террі Савчук нарешті зміг випрямити спину і тоді зізнався про секрет своєї воротарської пози. А також повернувся до спорту. Знов були перемоги, Кубок Стенлі, а також нові травми, конфлікти. Зрештою, трагічна сварка та бійка з товаришем по клубу завершилася тяжкими травмами, несумісними з продовженням кар'єри. Очевидно, це було єдине, що могло відібрати у 40-річного Террі волю до життя.