Найкрасивіші гімнастки СРСР із 60-х: Брежнєв ліз цілуватися до української Мадонни, а Кастро запрошував на конкурс "Міс Куба"

Олімпіада-1960 у Римі стала тріумфом радянських гімнасток, адже у п'яти особистих видах програми лише одна медаль дісталася не представницям СРСР, де першими скрипками були українки Лариса Латиніна, Поліна Астахова та Маргарита Ніколаєва. І так співпало, що чемпіонки були не лише дуже талановиті, а й гарні, привертаючи увагу і колег зі спортивного цеху, і відомих політиків.

Однак численні титули, бездоганна постать, чарівне обличчя та обожнювання мільйонів ще не гарантували особистого щастя. Хтось із тріумфаторок ОІ-1960 зумів знайти його лише у 50 років, а хтось доживав життя у забутті, хоча свого часу підкорив не лише Кастро, а й Брежнєва.

ЩАСТЯ В 50 ЛАРИСИ ЛАТИНІНОЇ

Найтитулованіша гімнастка світу, володарка 18 олімпійських нагород Лариса Латиніна народилася в Херсоні, де дитиною пережила всі жахи війни. Зізнавалася, що пам'ятає шибеницю, де німецькі окупанти вішали людей. Дбала про дівчинку лише мама, яка працювала цілодобово, бо батько пішов із сім'ї, коли спортсменка була зовсім малою.

Спочатку Латиніна довго займалася балетом, і це допомогло їй у гімнастиці. Тяжке дитинство загартувало характер Лариси, яка закінчила школу з "золотою" медаллю і завжди і в усьому мала перемагати. На своїй першій Олімпіаді-1956 у Мельбурні вона здобула чотири золоті, одну срібну та одну бронзову медаль, при цьому ставши абсолютною чемпіонкою.

Не дивно, що українку було обрано капітаном жіночої збірної СРСР на Іграх-1960 у Римі. Хоча за півтора року до змагань в Італії, у грудні 1958 року, вона народила доньку Тетяну. Але після вагітності Латиніна практично одразу повернулася на поміст була неперевершена на ОІ-1960, вигравши 3 "золота", у тому числі в багатоборстві, 3 "срібла" та одну "бронзу".

У ефектної та титулованої гімнастки завжди вистачало шанувальників, але щасливий шлюб вийшов лише з третьої спроби. Роман із курсантом мореплавного училища Іваном Латиніним зав'язався ще у школі, після закінчення якої закохані почали віддалятися один від одного, адже Іван зникав у відрядженнях, а гімнастка – на тренуваннях та змаганнях. Але моряк дуже подобався мамі Лариси, яка наполягла на весіллі.

Гімнастка народила Івану дочку, якою більшу частину часу займалася її мама, адже спортсменка повернулася до тренувань. Але шлюб незабаром почав тріщати по швах. Чим більше часу Лариса проводила вдома, тим чіткіше бачила, що вони з чоловіком різні люди, вона навіть запідозрила зраду і пішла до людини, про яку потім не хотіла згадувати, оскільки пережила "зраду, образу та приниження".

Щастя Латиніна знайшла вже у 50 на базі відпочинку в особі головного інженера заводу "Динамо" Юрія Фельдмана, який запропонував навчити незнайомку грати в теніс. Але Фельдман був одружений і був членом партії, яка, м'яко кажучи, не схвалювала розлучення.

Таємний роман тривав три роки: "Нас не залишало почуття, що ми послані один одному Богом. Коли Юра оголосив, що розлучається, його викликали на партійні збори, мучили. Але він переступив через це і якось прийшов до мене з валізкою: "Я назавжди". Смерть чоловіка після 30 років шлюбу стала для Латиніної сильним ударом.

"РУСЬКА БЕРІЗКА" ПОЛІНА АСТАХОВА

Астахова прийшла до спортивної гімнастики за нинішніми мірками пізно – лише у 13 років вона записала до секції у Донецьку. Але дуже швидко прогресувала та через сім років виступила на Олімпіаді-1956, де стала чемпіонкою у команді. Загалом на її рахунку 10 олімпійських медалей, 5 із яких – золоті. Поліна вважалася найкрасивішою гімнасткою свого часу. Струнку білявку любили по всьому світу.

У західних ЗМІ Астахову називали "Руською берізкою". А на Олімпіаді-1960 у Римі зачаровані італійські журналісти навіть порівнювали її з Мадонною. У коханні до чарівної українки без сорому зізнавався команданте Фідель Кастро, який під час турне Кубою задаровував Поліну та інших сумками з крокодилової шкіри.

Кастро навіть приїжджав до Москви, щоб побачити найвитонченішу гімнастку того часу. Коли Фідель дізнався, що Поліна у Києві, то без роздумів махнув туди. Її яскрава краса зводила з розуму чоловіків. Якось на урядовому прийомі на туфельку гімнастки капнули крем від тістечка. Так один із керівників України нахилився і витер його рукавом свого піджака.

А глава СРСР Брежнєв, коли бачив спортсменку, постійно намагався поцілувати. Якось місту Києву вручався черговий орден, і Астахова доручили вимовити промову перед генсеком. Брежнєв вийшов до них, добре "прийнявши на груди": "Я почала: "Дорогий Леонід Ілліч!" А він подивився на мене і раптом перебив: "Та я ж тебе знаю!" Ти – гімнастка, російська берізка. Ти що, промову збиралася говорити? Та кинь ти! Давай-но я тебе краще поцілую..." Я обомліла – навколо спортивне начальство, а Брежнєв лізе до мене цілуватися..."

Але важкі тренування негативно позначалися на здоров'ї Астахової. Через проблеми із серцем їй довелося поставити хрест на кар'єрі та стати тренером. Саме Астахова готувала до першого міжнародного старту Лілію Подкопаєву.

Особисте життя чемпіонки, незважаючи на завидну красу, не склалося. За словами Астахової, через те, що увесь час їй було ніколи. Для неї існувала лише гімнастика. Що таке дім, вона дізналась лише на пенсії. І просто обожнювала свого онука Сергія. А ось останні роки життя в Києві страждала від астми та забуття.

БЮСТ ВІД КАСТРО МАРГАРИТИ НІКОЛАЄВОЇ

Треба сказати, що Фідель Кастро мав велику слабкість до радянських гімнасток. Або навіть – до українських. Серед них – одеситка Маргарита Ніколаєва. У 1960 році вона стала дворазовою олімпійською чемпіонкою зі спортивної гімнастики в команді та опорному стрибку, дивуючи глядачів своїми складними програмами, а в 1961 році разом із командою вирушила у турне Америкою.

Після командної зустрічі зі США радянські спортсменки вже збиралися повертатися додому, але літак несподівано розгорнули у бік Куби. Виявилося, що з главою СРСР Микитою Хрущовим зв'язався сам Фідель Кастро із проханням влаштувати гастролі гімнасток на Острові Свободи. І найбільше команданті подобалася Ніколаєва, якій він подарував власний бюст, диплом та фотографії з автографами.

"Кастро навіть запросив її на конкурс краси "Міс Куба", але взяти в ньому участь було неможливо", – пізніше зізнався чоловік спортсменки, майстер спорту з акробатики Юрій Ніколаєв, який після роботи навіть розучував із Ритою найскладніші елементи, коли вона залишилася без тренера. А ось Маргарита про стосунки з кубинським вождем розсудливо не розповідала.

Маргарита майже напевно поїхала б ще на Олімпіаду-1956 до Австралії, але після Спартакіади дізналася, що вагітна. Замість участі в Іграх Маргарита стала мамою, але дуже швидко повернулася у форму, починаючи тренуватись ще на прогулянках з дитиною. У 1958 році Ніколаєву запросили на збір до Москви, де вона вразила тренерів опорним стрибком "вліт", який на той момент не виконували жінки, та зіскоком фляком із колоди.

"Ніколаєва була чудова! Її опорний стрибок – справжній політ. Щоб його якісно виконати, потрібна сила, а Рита при цьому зуміла домогтися і граціозності, і м'якості виконання. Цей стрибок справляв приголомшливе враження", – захоплювався українкою дворазовий чемпіон світу з стін Нікандров.

Ніколаєва збиралася взяти участь і в Олімпіаді 1964 року, а щоб підтягнути форму та результати звернулася за допомогою до відомого українського фахівця Юрія Тихонова. Для підготовки та постановки програм залучили акробатів та хореографів оперного театру. Але за півтора місяці до змагань у Маргарити стався напад апендициту. На Олімпіаді довелося поставити хрест.

А через роки аналіз показав, що такі "просунуті" елементи, як у програмі Ніколаєвої, світові лідери почали виконувати лише на початку 70-х. А одеситка завершила кар'єру у 31 рік і сама почала тренувати. Також Маргарита мала за плечима акторський досвід – ще під час спортивної кар'єри вона почала зніматися у фільмах у Євгена Матвєєва.

СОФІЯ МУРАТОВА СКРУЖИЛА ГОЛОВУ ХОКЕЙНІЙ КОМАНДІ

Крім українок із радянських героїнь Олімпіади 1960 року звертала на себе увагу уродженка Ленінграда Софія Муратова, яка після "золота" у команді боролася з Латиніною за перемогу у багатоборстві, але у підсумку стала другою. А потім додала до своєї колекції "срібло" в опорному стрибку та "бронзу" у вправах на колоді. І це – у 31 рік.

Цікаво, що свої головні перемоги Софія здобула після народження дітей. А все тому, що Муратовій фатально не щастило на великих міжнародних змаганнях, хоча вона була однією з найсильніших гімнасток СРСР. Першою в низці трагічних випадковостей була травма ноги напередодні ОІ-1952 у Гельсінкі, через яку спортсменка не поїхала до Фінляндії.

А на чемпіонаті світу 1954 року в Римі Софія, вигравши "золото" у командних змаганнях, перед останнім видом програми лідирувала і в особистому заліку. Їй залишався лише опорний стрибок, але на розминці ефектна брюнетка зламала руку і вибула з боротьби за крок від перемоги.

Муратова могла залишитись за бортом Ігор-1960, оскільки роком раніше у неї стався рецидив старої травми. Виступ Софії у Римі був під питанням, адже гімнастці навіть ходити було важко, не кажучи вже про тренування. Але Зоя Миронова лише за три місяці до відкриття Олімпіади зробила Муратовій унікальну операцію, і дівчина змогла потрапити до команди.

І хоч у спорті Софії часто не щастило, проте вона була абсолютно щаслива в особистому житті – ще до своїх великих перемог у 1951 році темноволоса красуня одружилася з одним з найпопулярніших радянських гімнастів 50-х років Валентином Муратовим. Друзі та знайомі відзначали, що вони були дуже гарною парою і, напевно, однією з найщасливіших в історії радянського спорту, завоювавши на двох 6 золотих олімпійських медалей.

Вперше Муратов побачив майбутню дружину у 1946 році на змаганнях, а потім перетнувся з нею на динамівському стадіоні та був захоплений красою Софії. Гімнаст вирішив проводити дівчину до гуртожитку, а наприкінці не стримався і поліз цілуватись. Але вона виявилася стійкою і не піддавалася на вмовляння зірки кілька років.

А Муратов хвилювався, що хтось може відбити в нього гімнастку. За нею бігала хокейна команда, а у Швеції на прийомі в посольстві залицявся один із радників. Зрештою Валентин поставив коханій ультиматум: або весілля, або він шукає собі іншу дівчину. І тоді чемпіонка вирішила здатися. Муратови прожили душу в душу понад 55 років, виростили двох синів і пішли з життя з різницею у дев'ять днів.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та Viber. Не ведіться на фейки!