16 хвилин польоту в прірву. Чому Україна знову повторила стару помилку: тактичний огляд матчу із Бельгією

У другому матчі плей-оф збірна України поступилася Бельгії 3:0. Непоганий на початках матч став катастрофою у другому таймі всього за 16 хвилин. OBOZ.UA розбирався в проблемах першої команди та чому вона знову повторює старі провали.

Відео дня

Стартові склади

Бельгія: Селс, Дебаст, Фас, Меньє, Кастань, Раскін, де Брюйне, Троссар, Ванакен, Доку, Лукаку

Україна: Лунін, Забарний, Сваток, Матвієнко, Миколенко, Зінченко, Ярмолюк, Калюжний, Гуцуляк, Судаков, Ванат

Перший тайм. Українська супероборона

Такого сильного тиску від Бельгії не було впродовж усього першого матчу двобою. Україна проводила цей період у захисті, очікувано закриваючись автобусом. У кращому випадку ми сідали в 7 захисників, але переважно захищалися аж у 9 футболістів. Попереду лишався тільки Ванат. Сподобалася гнучкість команди попри таку низьку стартову позицію: хтось (частіше Ярмолюк) самотужки виривався на оперативний простір, аби відвести дияволів якомога далі від наших воріт. Невчасне падіння Забарного призвело до фолу проти де Брюйне та жовтої в центрбека - майже весь матч жовто-сині грали з гірчичником у найбільш важливого футболіста оборони.

Суперники розуміли, що їм потрібен розгром на домашньому полі. Перед матчем де Брюйне сказав, що бельгійцям простіше грати проти рівних у Дивізіоні В і від пониження нічого страшного не станеться. Але із перших хвилин команда Гарсії загнала українців у глухий захист і намагалася знайти будь-яку шпарину для удару чи передачі на Доку. Саме він, а не Лукаку був головним адресатом: зв’язка, напрацьована в "Сіті", стала основною в розвитку атак і для цього матчу.

Очікувано, Ребров будував усе через контратаки. Про важливість гри другим номером казали відсутність у старті Циганкова, Яремчука та Шапаренка, а також вимушено-доречна позиція Зінченка позаду праворуч. Без швидкісного Мудрика, покладалися на прориви Ярмолюка та Судакова. Їх задача була відтягнути на себе максимальну кількість суперників і виводити Ваната на оперативний простір. Наша команда намагалася знайти свій шлях на ворота Куртуа через виноси та простріли поміж лініями. За 45 хвилин цього жодного разу не вдалося зробити якісно, але самі спроби були дуже акцентовані. Чимало роботи знову було в Луніна, перш за все, в управлінні захистом. Сам голкіпер зрідка торкався м’яча за перший тайм - усе через вміле координування власних та чужих дій.

За першу половину матчу Україна не створила жодного гострого моменту. Але так само не дала бельгійцям можливості для небезпечних ударів - був лише 1 удар у ствір, але з ним Лунін впорався. Попри значну статистичну перевагу з боку бельгійців та ініціативність усі 45 хвилин, червоні дияволи не перетворили все це на голи. Не стали результативними навіть стандарти, головна сила Бельгії. По перерві нас чекав ще більш відповідальний відтинок матчу - останні 45 хвилин для захисту свого тріумфу.

Другий тайм. 16 хвилин для польоту в прірву

Із роздягальні команди вийшли на той же футбол, що і раніше, але трохи відпочивши. Найбільше попереду намагався створити Зінченко, хоч і сидів на власній картці та кожним імпульсивним рухом ставив під загрозу оборонні дії. Україна продовжила грати від суперника, спираючись на погані удари бельгійців і їх підбори в останній третині. Як виявиться пізніше, продовження цієї лінії стало катастрофою.

До 60-ї хвилини теплова мапа збірної України повністю вмістилася в нашому карному. Ми проводили настільки багато часу біля власних воріт, що Лунін був лідером за кількістю дотиків. Певний час тиск працював ідентично: не тільки нас притискали, а й ми не дозволяли вільно грати дияволам. На ту мить у їх діях було помітно більше браку, а удари чи передачі все частіше йшли повз ціль. До моменту, поки не сталися ключові заміни.

Особлива роль була у де Брюйне: якщо в першому матчі його більше ігнорували, то цього матчу знову капітан бельгійців показував свої праймові вміння. Приховані передачі низом, неочікувані передачі через все поле та розрізні паси на Лукаку були фірмовим жестом кожні 5 хвилин. Одна з найкращих нагод була тоді, коли форвард лише на мить запізнився на замикання з кутового. А далі чи не першим дотиком де Кейпер виводить Доку між захисниками і той б’є чітко в кут. Вже за кілька хвилин Лукаку на класі кладе гол у падінні - 2:0 і нам стає дуже складно. А далі 3:0 і всі українські мрії розбиваються.

Тільки після цього Україна нарешті прокинулася - та запізно. Ініціативність 90 хвилин була в Бельгії. Помножена на майстерність і шалене бажання, вона принесла свої плоди всього за 16 хвилин. Тотальна оборона втомила команду, яка погодилася грати без м’яча, але бачила чужі ворота на відстані метрів зо 50. Стара як світ проблема тренерського штабу, схоже, передається у головному кабінеті коуча - реагувати на критичні ситуації тоді, коли вже палає все навколо. Сталося так, як було з нами в першому матчі - кураж ніс бельгійців уперед так само, як жовто-синіх в Іспанії 20-го числа. І вони досягли свого.

3:0 - Україна пролітає повз елітний дивізіон Ліги націй. Висновок такий, що це навіть краще, бо жовто-сині не зустрінуться з набагато сильнішими командами і не будуть страждати від розгромів. Та чи не будуть страждати фанати при перегляді чергової гри, де команда знову віддає один тайм і потім нічого з цим не може зробити?