"Привчив до жорсткості": чому Україна привезла на Олімпіаду лише одну важкоатлетку, але очікує від неї мінімум "срібла" Парижа-2024

У важкій атлетиці на Олімпійських іграх-2024 Україна представлена лише однією спортсменкою Камілою Конотоп, проте це та атлетка, яка може вести боротьбу за перемогу у вазі до 59 кг. Так вважає тренерка національної збірної і перша олімпійська чемпіонка країни у цьому виді Наталія Скакун.

У розмові з OBOZ.UA Скакун пояснила, чому у завжди медальній важкій атлетиці у України таке малесеньке представництво в Парижі і згадала, як сама змагалася в Афінах з температурою.

– Так, в Парижі у нашому виді спорту виступить тільки одна спортсменка. Але Каміла Конотоп – це вже дуже досвідчена атлетка, призерка чемпіонату світу і переможниця чемпіонату Європи. Вона вже не вперше буде на Олімпіаді. Оскільки на минулих Іграх вона посіла п'яте місце, я сподіваюся, що Каміла і тренерський склад доклали усіх зусиль для того, щоб у Франції вона потрапила мінімум до трійки призерів.

– Як так сталося, що в завжди медальній важкій атлетиці у нас в Парижі настільки скромне представництво?

– Тому що кожного разу після закінчення Олімпійських ігор правила відбору на них стають жорсткішими. Раніше, коли я виступала, потрапити на Олімпіаду було значно простіше, оскільки у нашому виді спорту не було іменних ліцензій.

Наразі, для того, щоб відібратись на Ігри і вибороти для себе ліцензію, потрібно виступити на п'яти основних змаганнях різного класу. І кожен раз ти повинен піднімати ті кілограми, які будуть в рейтингу десятки світу. Це дуже важко, бо ці змагання тривають майже два роки. Все це постійно на інтенсивних тренуваннях, великих навантаженнях.

А ми всі люди, іноді у спортсмена трапляється навіть невеличкий нежить або той самий ковід. І хвороба не дає змогу атлету гарно підготуватися до якогось етапу. Це дуже важко.

– Просто, коли дивишся чемпіонат Європи, наче у нас стільки дівчат серед призерів, навіть були по дві в одній категорії на п'єдесталі, якщо я не помиляюсь. А тут раз – і за нагороди Олімпіади бореться лише один спортсмен.

– Так, але зараз дуже і дуже важко отримати саме ту іменну ліцензію. В Європі Україна дійсно одна із найсильніших у важкій атлетиці. А в світі потрібно ще більше і старанніше працювати, щоб підготуватися і бути у першій десятці рейтингу. Близькими до потрапляння в неї, окрім Каміли, були Світлана Самуляк, Анастасія Манєвська, Ганна Давидова.

Це були такі претендентки, які також були готові поборотися за олімпійські нагороди. Але один із етапів пропустила, і ти вже автоматично випадаєш із цього відбору.

– Тобто, протягом цих двох років дівчата взагалі не мали права на помилку?

– Так. Головне було за сумою двоєборства постійно потрапляти до десятки найсильніших. А після усіх етапів вже дивилися, якщо у цій топ-10 опинилися по два участники від країни, то їх теж можуть не допустити. Тільки один спортсмен від країни саме у конкретній категорії. Бо у нас їх багато.

І деяким країнам, які взагалі не пройшли відбір за рейтингом, вони можуть давати індивідуальні ліцензії, щоб розширити географію і на змагання потрапив хоча б один представник від збірної. А Каміла у нас друга за рейтингом. І ми сподіваємось, що на Олімпійських іграх нічого не стане їй на заваді.

Звісно, у Парижі нам хотілося б золоту медаль, але і срібна – це теж непогано. Для того, щоб на п'єдесталі був прапор України.

– Так, дуже хотілося. І ми так сподівалися на минулій Олімпіаді на Ірину Деху, але, на жаль, одна спроба класна, а з іншою не склалося.

– На жаль. Іноді так буває. Багато років тренуєшся, проходиш через постійну підготовку і збори, особисте життя уходить на другий план, а коли підходить момент самого такого піка, іноді бувають і травми, і, як я казала, найменше захворювання, якийсь грип, і воно все може перекреслити. Так, як у мене мене вийшло на Олімпіаді-2004.

Я теж могла не виступати тоді в Афінах, тому що їхала на Ігри з температурою. І тренерський колектив повинен був приймати рішення вже безпосередньо в Греції. Коли я приїхала туди в такому стані, то особиста вага у мене впала на 2 кг, але ми вирішили, що все одно буду виступати і, слава Богу, що все у нас склалося. І я дуже сподіваюся, що і наша Камілка буде на з нагородою.

– Коли дивишся інтерв'ю Каміли, то вона здається трохи закритою. Або просто зосередженою на чомусь своєму.

– Можливо це для тих, хто не знає її. Це в неї такий захисний механізм. А так, вона весела і привітна дівчинка. Вона дуже рано почала тренуватися, знаєте, і її особистий тренер Валерій Миколайович Нікулін привчив її до такої жорсткості. Можливо, з таких менших років вона трошки десь замкнута і старається менше комусь відкриватися чи щось розповідати.

Іноді, коли ми збирались на якісь змагання і у мене хотіли взяти інтерв'ю, то мій тренер Риков казав, мовляв нікому нічого не розповідай. Хай краще потім, коли вже діло буде зроблене. У нього були свої якісь забобони. І от він старався і казав мені, не давай інтерв'ю.

– Але іноді здається, що Конотоп така "залізна" спортсменка – коли виходить на помост, то наче взагалі не хвилюється, абсолютна впевнена у своїх силах.

– Ви розумієте, що спортсмен повинен тримати свої емоції всередині, як психологічно, так і фізично. Навіть, якщо в неї щось буде боліти, вона буде знати так само, як і я. Їхала і знала, що треба. Для країни треба.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що "судді мали дати Беленюку шанс". Тренер збірної України розповів про претензії до рефері на Олімпіаді-2024 і як Іран впливає на суддівство.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!