Трагедія української гімнастки, яка через один рух програла олімпійське "золото": наступниця Подкопаєвої навіть залишила країну

Уроженку Херсона Вікторію Карпенко розглядали як наступницю олімпійської чемпіонки зі спортивної гімнастики Лілії Подкопаєвої, особливо після срібної медалі чемпіонату світу 1999 року у багатоборстві. І була за крок від "золота" на Іграх-2000 у Сіднеї, але один необережний рух поставив хрест на всіх сподіваннях, після чого кар'єра лідера збірної України пішла під укіс.

Відео дня

OBOZ.UA згадав один з найдраматичніших моментов Олімпіади в Австралії, який закінчився особистою трагедією для Карпенко і величезним розчаруванням для усієї нашої команди.

Карпенко вийшла на світову арену напередодні ОІ-1996 в Атланті, взявши участь у чемпіонаті світу 1995 року в японському Сабае. Там 14-річна дівчина продемонструвала, що має потенціал на майбутнє, але ще не дотягувала до топ-рівня.

А зіркою того форума стала інша українка, Лілія Подкопаєва, яка виграла абсолютну першість, залишивши позаду майбутню поплічницю Путіна, росіянку Хоркіну, а також святкувала перемогу у опорному стрибку і виборола ще по сріблу на брусах і колоді.

Вікторія продовжувала прогресувати, але пошкодила стегнову кістку та не змогла позмагатися за місце на Олімпійських іграх 1996 року. Взагалі травми "вкрали" у Карпенко не тільки багато здоров'я, але й часу. Наступного року під час тренувань вона зламала палець і була змушена спостерігати за чемпіонатом світу-1997 у якості глядача.

Однак у 1998 Вікторія нарешті почала своє сходження на верхівку. У березні українка несподівано виграла Кубок Америки, де виявилася кращою за чемпіонку США Ванессу Атлер та майбутню призерку Олімпіади-2000 Крістен Мелоні. Казали, що це стало сюрпризом навіть для тренерів нашої збірної.

А у квітні Карпенко стала срібною призеркою чемпіонату Європи не тільки у команді, але й на брусах. І зупинилась за крок від нагороду у абсолютній першості, фінішувавши четвертою.

Справжнім проривом для гімнастки з Херсону став чемпіонат світу 1999 року в Китаї, де Карпенко показала потужні виступи у багатоборстві і посіла друге місце, поступившись якимись сотими титулованій румунці Марії Олару. Ось тут на Вікторію вже подивились по-іншому, в одну мить вона стала однією з претенденток на олімпійське "золото" Сіднея-2000 разом з румунками Аманар і Олару і росіянкою Хоркіною.

На початку 2000 року Карпенко продовжувала набирати обертів, виграла чотири нагороди на розминочному перед австралійськими Іграми чемпіонаті Європи в Парижі. Зайнявши третє місце в багатоборстві, вона також виборола "срібло" на брусках, у вільних вправах і командних змаганнях.

В Сідней Вікторія прилетіла у чудовій формі. До речі, її особистим тренером був відомий вітчизняний фахівець Олег Остапенко, який у 1992 році привів до статусу дворазової олімпійської чемпіонки Тетяну Лисенко – у вправах на колоді та командній першості, а вже за чотири роки Ігри в Атланті стали тріумфом для іншої учениці Остапенка, Лілії Подкопаєвої – два "золота", зокрема в абсолюті, і одне "срібло".

Мала б піти шляхом своїх титулованих попередниць і Карпенко. Тим паче, що перед останньою ротацією у багатоборстві на Олімпіаді-2000 вона очолювала турнірну таблицю. Залишалось зробити чисто вільні вправи, які були однією з сильних сторін Вікторії, і забирай "золото" або хоча б "срібло".

Але під час виступу українка зробила помилку, яку було важко передбачити. Після зв'язки стрибків, коли вже приземлилась на обидві ноги, наче зачепилась пальцями за покриття, спіткнулась, впала на коліно і вийшла за килим. Це була фатальна помилка. За свій виступ вона отримала лише 8,725 бала, і оскільки щільність результатів була дуже великою, впала з першого на 12 місце. А перемогу святкувала румунка Сімона Аманар.

Безумовно, драма у багатоборстві вплинула і на виступ Вікторії в абсолюті. Тому у підсумку її найкращим показником у Сіднеї стало четверте місце на різновисоких брусах. І після цього кар'єра Карпенко різко пішла на спад. Або навіть увійшла у круте піке.

І чи насправді гімнастку замучили травми, чи невдача на Олімпіаді стала занадто сильним психологічним ударом, але спортсменка фактично зникла на два роки, поки у жовтні 2002 роки не стало відомо, що багаторічна лідерка української збірної більше не виступатиме за нашу країну. Віце-чемпіонка світу-1999 вирішила представляти Болгарію.

"Для мене просто немає місця у збірній. Українська федерація гімнастики не заперечувала проти мого переїзду до Болгарії. Тепер я живу і тренуюся в Софії в комплексі National Center-Rakovski, мій тренер – наставник жіночої болгарської збірної Георгій Відєнов. Я все ще хочу успішно виступити на Олімпійських іграх. Гімнастика, як і раніше, займає в моєму житті чільне місце. Я маю намір виступати щонайменше до кінця 2004 року. Сподіваюся, шанувальники гімнастики з розумінням поставляться до мого рішення", – пояснила тоді Вікторія.

У збірній України було трохи іншої думки з приводу виступів Карпенко, але оскільки вона не палала бажанням повертатися до національної команди, тримати силоміць не стали і навіть знайшли прийнятний для всіх варіант.

"Вважаю, якби Вікторія Карпенко залишилася в Україні, то мала б більше можливостей для продовження спортивної кар'єри. Та й заробила б вона більше", – відмічав тоді головний тренер нашої жіночої збірної Віктор Лутоєнко.

"На жаль, Вікторія рік після Олімпіади не виступала, значно додала у вазі. Але ми таки тримали її у збірній, платили зарплату. Однак замість успішних виступів отримували від неї лише обіцянки – вона так і не представила Україну на кількох відповідальних міжнародних змаганнях. Ми самі запропонували Карпенко такий варіант – переїхати до Болгарії, щоби продовжити кар'єру", – пояснив наставник.

Але у новій країні у Карпенко не склалося. Вона ненадовго повернулась до змагань у 2003 році, посівши друге місце на чемпіонаті країни і вигравши Кубок. Вікторія потрапляли в призи на різних міжнародних змаганнях, але на чемпіонаті світу навіть на пройшла кваліфікацію у багатоборстві, посівши аж 37 місце. Після чого через травми та певні особисті обставини взяла паузу ще на три роки. І про участь у Олімпіаді-2004 навіть не йшла мова...

Карпенко зробила ще одну спробу повернутись у 2006-му, але й вона не була вдалою. Хтось писав, що відновити форму їй заважали травми, але були й ті, хто вважав, що Вікторія так і не змогла оговтатись після тої доленосної помилки у Сіднеї, яка коштувала їй не тільки 50 000 доларів призових, а й подальшої кар'єри.