Романюк: гаряча фаза війни скінчиться й відкриє прямий шлях Україні до НАТО. Інтерв’ю
Одразу після завершення гарячої фази війни Росії перспективи вступу України до НАТО стануть набагато реальнішими. Нашій країні може бути надано статус кандидата. При цьому країни Європи не матимуть жодних аргументів проти, навіть давній противник України в НАТО – Угорщина.
Гарантії безпеки, які пропонуються Україні як альтернатива членства в Альянсі, не варті уваги, оскільки реального захисту країні забезпечити не зможуть. Загалом керівництво України має поставити перед собою три мети: відновлення кордонів станом на 1991 рік, членство в НАТО та членство в Євросоюзі.
Таку заяву в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL зробив голова всеукраїнської громадської організації "Україна в НАТО", член Атлантичної ради Юрій Романюк.
– Згідно з останнім соцопитуванням, 42% українців вважають, що Україна може обрати гарантії безпеки замість вступу до НАТО. Натомість 39% вважають, що від членства в Альянсі відмовлятися не варто. А яка ваша думка?
– Про які гарантії безпеки може йтися? Знаєте, хто виступить "гарантами" недоторканності України? Угорщина, Білорусь, Вірменія, "ДНР", "ЛНР", Абхазія і Придністров’я.
Я абсолютно переконаний, що сьогодні немає альтернативи шляху України до НАТО. Банкова повинна мати перед собою такий трикутник завдань: вихід на кордони України станом на 24 серпня 1991 року, вступ у ЄС, вступ у НАТО.
– У такому разі в якій перспективі Україна може стати членом НАТО?
– Зразу після завершення гарячої фази війни і припинення ведення активних бойових дій Україна опиниться в стані, в якому може реально подаватися і претендувати на вступ в НАТО. Заявка подана, просто треба її підтвердити.
А далі ні у Франції, ні у Німеччини, ні у кого не може з’явитися ніяких аргументів проти надання Україні статусу кандидата для вступу в НАТО. В Європі і світі буде своєрідне "8 травня". Під час цього торжества Україна заявить: а тепер ми повноцінно претендуємо негайно прийняти нас у НАТО.
– А як щодо позиції Угорщини і Туреччини?
– Не знаю, чому в цьому разі ви назвали Туреччину. Ми не Швеція і не Фінляндія, у Туреччини немає претензій до України.
А щодо Угорщини, то, думаю, на той момент вони засунуть язика подалі і будуть скромно мовчати. Навіть соромитимуться згадати про своє існування так, як вони соромилися в 1918 і в 1945 році. Вони програли у Першій і Другій світових війнах. Це буде третя їхня поразка – поразка в третій світовій війні.
– Отже, ви вважаєте, що вимоги Ердогана до Швеції і Фінляндії цілком законні?
– Ні, я сказав, що Україна не має жодного стосунку до тих претензій, які є у Ердогана до цих країн. Я не казав, що його вимоги є законними.
– Але тут все не так просто. Якщо ці претензії Ердогана продиктовані якимись підкилимними домовленостями з Кремлем, тоді, коли постане питання про членство України в НАТО, він також знайде якусь суто формальну причину. Чи може бути так?
– Я зрозумів хід вашої думки. Так, ця версія мала б право на життя, якби не було фактів, які це заперечують. Ердоган не пустив через протоку Босфор з Середземного моря військову ескадру російських кораблів замість "Москви", яку підбили. Він веде свої торги. Він хоче від США F-16, F-35, нове сучасне озброєння.
– І останнє запитання якраз щодо США. Президент Байден заявив, що Штати готові до прямого військового втручання у разі нападу Китаю на Тайвань, але він не зробив подібної заяви щодо України і Росії. Як думаєте, чому?
– У США задовго до Байдена це встановлено на рівні закону, згідно з яким Штати зобов’язуються захищати Тайвань від будь-якого нападу. Так само вони мають закон про захист Південної Кореї, про захист Ізраїлю, захист Японії, захист Австралії. Це врегульовано законами, які зобов’язують до дій.
А гарантії, про які говорять в Україні, не регулюються законами. Це є декларація, меморандум, це ні про що. Вони не підкріплені рішеннями парламентів країн, вони підписані просто президентами і не мають такої дієвої юридичної сили, як ці закони по Тайваню.
– Отже, ми в Україні можемо не сумніватися в тому, що Штати будуть нам допомагати?
– Так, і не тільки Штати. Завдяки Байдену вдалося створити уже коло з 47 країн, які заявили про підтримку України. Приєдналася навіть Аргентина, навіть Косово, незалежність якого Україна не визнала.