Якою була "Летюча тарілка" на Либідській у минулому столітті: історія будівлі і архівні фото

Будинок з "летючою тарілкою" – одна з улюблених у киян пам'яток архітектури радянського модернізму. Унікальну будівлю створив архітектор, композитор та вчений Флоріан Юр’єв, розробивши її так, щоби вона вражала не лише формою, але й змістом.

Зараз пам’ятка все більше зникає за масивною комерційною забудовою, що триває в районі станції метро "Либідська". OBOZ.UA розповідає більше про історію "летючої тарілки" та публікує старі фото будівлі у тому вигляді, в якому її задумував Юр’єв.

Відповідно до проєкту архітектора, будівля мала не лише вражати формою. Призначення "тарілки" було слугувати простором для світломузичного театру. Її незвичайна форма дозволяє чути всередині всі нюанси людського голосу та звуку музичних інструментів.

Для спорудження "летючої тарілки" використовували передові легкі матеріали. Саме це дозволило надати архітектурному елементу такої форми, наче вона зависла у повітрі. Всередині розмістилася простора зала, в якій мали проводити вистави, концерти, кінопокази, тощо.

Проте задум Юр’єва здійснився не повністю. Хоча сама будівля вдалася і стала окрасою Києва, розмістити у ній театр не вийшло. Її віддали під Інститут науково-технічної інформації. Частина приміщень відійшла службам КДБ.

Тим не менше, архітектор отримав за свою передову роботу нагороду. Премію Держбуду СРСР "За новаторство в архітектурі" в розмірі 16 000 рублів він розділив з усіма учасниками будівництва. Це рішення викликало гнів у партійного керівництва. Через це архітектор навіть змушений був покинути свою справу.

Після розвалу СРСР унікальна будівля стала нікому не потрібною. Вона почала занепадати – комунікації виходили з ладу, фасад облущувався, приміщення втрачали свої якості. У 2012 році керівництво інституту вирішило передати будівлю Фонду державного майна.

Коли у 2015 році з’явились плани з побудови на метро "Либідська" величезного торгового центру, половину будівлі з "летючою тарілкою" міська влада Києва передала в оренду компанії терміном на 20 років з правом автоматичної пролонгації та реконструкції. Культурна спільнота одразу запідозрила, що унікальну пам’ятку можуть знищити. Розпочався цілий рух за порятунок "тарілки". Будівля стала головною локацією бієнале "Київський Інтернаціонал", а сам Флоріан Юр’єв написав відкритого листа з вимогою зробити процес реконструкції прозорим.

У 2020 році Міністерство культури та інформаційної політики внесло будівлю до реєстру пам'яток архітектури та монументального мистецтва. Відтоді вносити зміни в її зовнішній вигляд без спеціального висновку цілої комісії неможливо.

Тим не менше, зараз "летюча тарілка" поступово зникає з поля зору. Навколо неї будують масивні сучасні споруди, які затуляють собою пам’ятку модернізму.

Раніше OBOZ.UA публікував фотографії Києва у 1970-х роках, які поєднали сучасність, минуле та майбутнє міста.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.