Український клуб економістів, 2 декабря 2008

2 грудня на «Обозревателе» відбулось чергове, восьме засідання Українського клубу економістів на тему: „Валютно-фінансова ситуація в Україні: навіщо Нацбанк, Президент та Уряд нищать гривню і національний бізнес?”

Видео дня

У засіданні Клубу взяли участь:

-екс-заступник голови Національного банку України Сергій Яременко ;

-ректор Національної академії управління, доктор економічних наук, професор Сергій Єрохін;

-директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

Під час засідання учасники зробили такі заяви:

Сергій Яременко: Не оценив сути произошедших в мире событий, мы не сможем правильно поставить диагноз тому экономическому процессу, который происходит в Украине. И только поле этого можно будет говорить, правильно или неправильно мы поступаем.

Неверная оценка ситуации в мире давала неверную оценку ситуации на Украине на протяжении 2008 года. Я имею право это заявить, потому что 4 ноября прошлого года я написал статью о возможных последствиях и перспективах прихода в экономический блок правительства Пинзеника и такой тандем неизбежно повторит ситуацию 2005 года с позицией Национального банка – опять будет применена абсолютно догматическая, абсолютно вредная для экономики позиция подавления инфляции жесткой монетарной политикой и девальвацией курса.

К сожалению, я не ошибся – так оно и произошло. И на протяжении 2008 года происходило сознательное уничтожение национального производителя, ухудшение условий его кредитования, ухудшение условий работы экспортеров и разбалансирование финансовой системы, ее банковского сектора. Поскольку у нас неразвит финансовый сектор, он в целом на 99% состоит из банковского сектора. Таким образом, та позиция или политика, которая проводилась на протяжении 2008 года, привела к тому, что непосредственно к моменту мирового кризиса за рубежом мы подошли с разболтанной финансовой системой и максимально возможно ослабленной экономикой. Это развивалось на фоне того очевидного факта, что кризис ипотеки разразился еще в 2007 году, и поэтому я указывал на то, что именно отсутствие рефинансирования поставит огромный вопрос перед экономикой и перед банковской системой о том, чем заменить тот внешний ресурс, которым пользовалась наша экономика.

Необходимость рефинансировать банковскую систему была в суммах, составляющих десятки миллионов или сотни миллионов гривен – зимой, весной, летом и т.д. Сейчас, судорожно пытаясь спасти банковскую систему, вливаются без всякого обеспечения суммы, составляющие десятки миллиардов гривен, которые уходят на совершенно иные цели.

Что же произошло в мировой финансовой системе? Произошло примерно то же, что в Украине, только в масштабах мировой экономики. Мы получили 100 миллиардов и жили, припеваючи, и нам казалось, что так будет всегда. А когда мы оказались в кризисе, а на эти деньги мы ничего не создали и ничего производить не умеем, и если не ввозить тех товаров, которые мы ввозили за кредитные деньги, а также от металлургического и химического сектора, т.е. от валютной выручки, то сейчас, если представить, что мы оказались без притока валюты, то вряд ли нам хватит на критическую импортную валюту, которая поступает. Точно так же произошло и в мире: 1971-78 год – это так называемое «ямайское соглашение», при котором Соединенные Штаты отказались от обмена долларов на золото для тех стран, по отношению к которым США имели обязательства. С тех пор национальная валюта Соединенных Штатов взяла девиз «Доллар лучше золота», превратилась в мировую валюту, при этом оставаясь национальной валютой. Это положило начало тому бесконтрольному печатанию денег, который был необходим для обеспечения мировых расчетов, но в то же время это по сути были обязательства одной экономики США.

Этот пузырь должен был лопнуть. И лопнул он на основании того, что включили еще один механизм для возможности эмиссии доллара и приостановления рецессии экономики путем ипотечного строительства и разрешил под эти обязательства выпускать вторичные инструменты, - это привело к тому, что на один выпущенный доллар в финансовой сфере обращалось примерно в 12-15 раз больше. Долго это происходить не могло. Поэтому именно ипотечный кризис, как одна из очень важных подпорок этой пирамиды, была устранена. Таким образом, обвал этой пирамиды был неизбежен.

Допечатать эмиссии долларов на сумму ипотеки практически невозможно по разным причинам. Пирамида развивается только в моменты роста, и только замедление или обвал приводит к неизбежному обвалу этой пирамиды.

Таким образом, жизнь в кредит закончилась и у мировой экономики. Это говорит о том, что мы должны нормально оценить масштабы этой катастрофы. Реальных путей не будет найдено, потому что их пытаются решить теми же монетаристскими подходами, которые, собственно, к этому и привели. Поэтому мы должны говорить о том, чтобы те скромные цифры, которые дают сейчас мировые финансовые структуры, а также всяческие рейтинговые агентства, - боязнь заявить о реальных угрозах, которые существуют для мировой экономики. Я считаю, что этот обвал будет до 20% - а это уже катастрофа. Во-первых, это стагнация и огромная безработица, социальные потрясения. Во-вторых, это страшное обострение борьбы за сбыт продукции, т.е. за внешние рынки. И здесь наша неконкурентная экономика не имеет, по сути, шансов на внешнем рынке. Сейчас появилось много альтернативных сырьевых придатков, которые более конкурентны, чем мы, и уповать на то, что наши традиционные отрасли восстановятся и что-то дадут в тех же масштабах и объемах, не стоит.

Поэтому Украина должна для себя исходить из того, что те средства, которые необходимо направить на устранение рецессии - стабилизационный фонд и другие меры, - должны быть направлены не на пережидание, а на то, чтобы Украина видела, с чем в послекризисный период она выйдет на внешний рынок и вкладывать деньги уже в будущее, а не в поддержание существующих отраслей.

Олег Соскін: Я б хотів звернути вашу увагу на наступне: вересень – більш-менш стабільна ситуація. Тільки макроексперти казали (і ми теж), що є величезна небезпека і треба очікувати серйозної соціально-економічної і фінансової кризи. Але на ринку був спокій. Ви пам’ятаєте, прем’єр-міністр, Президент нас заспокоювали, що все добре, інфляція зупинилась, вона вже нульова, і фактично ми вже можемо говорити про зростання економіки. І раптом у жовтні ринок гривні почав фактично «горіти».

Що сталося за цей період? Віктор Ющенко у інтерв’ю «плюсам» сказав: «все це можна пояснити лише одним: психологічним компонентом». В останні 12-15 місяців на ринок щоденно виходить 350-360 мільйонів доларів попиту, то 19 листопада вийшли з попитом 1,7 мільярдів. Це явно спекулятивна атака, це явно спекулятивний удар.

Питання полягає в тому, звідки з’явився такий обсяг гривні? Долару зрозуміло, звідки, - на ринок України зайшли міжнародні спекулянти, але звідки взялося стільки гривні?

Хочу навести простий приклад: готівкові кошти випущені в обіг. Готівкові кошти: серпень – майже 147 мільярдів гривень. Вересень – 146,2 мільярда гривень – отже, готівкові кошти, які Нацбанк випустив в обіг. Ситуація ще була стабільна. Жовтень – 158 мільярдів гривень. Отже, Нацбанк незрозуміло з яких причин збільшив на 12 мільярдів гривень в готівці гривневий обіг. В зв’язку з чим? Що, в цей період у нас щось покращилось? Що, в нас зросло ВВП? Ні, не зростало. Може, у нас зросло промислове виробництво? Ні. Вже стояли цілі галузі, цілі сектори економіки. За десять місяців від’ємне сальдо по експорту і імпорту товарів і послуг склало 12,3 мільярда гривень. З якого ж дива Національний банк збільшив на 12 мільярдів готівкову масу гривні в цей період? Але це був тільки жовтень.

В той же час, якщо ми подивимось на грошову базу, то в жовтні грошова база зросла менше, ніж на 3 мільярди гривень порівняно із вереснем. А що входить у грошову базу? Сукупність готівкових коштів (вони зросли на 12 мільярдів гривень), кошти обов’язкових резервів (ці кошти таким чином зменшились на величезну суму), кошти на кореспондентських рахунках та інші кошти інших депозитних корпорацій і банків. Отже, в цей час грошова база за рахунок коштів резервів банків, а також депозитів корпорацій суттєво зменшилась. Таким чином, відбувалося два негативних процесу: в жовтні Національний банк на 12 мільярдів наростив готівку. З другого боку, зменшилися резерви комерційних банків на кореспондентських рахунках Нацбанку. І ця тенденція продовжилась в листопаді – в листопаді місяці Національний банк на 7 мільярдів купив у уряду так званих облігацій внутрішньої державної позики. Це що, не емісія? Це вони так стабілізаційний фонд сформували. Хто дав їм право формувати за рахунок емісійних грошей стабілізаційний фонд?

Скажіть, чому Тимошенко дала 16 жовтня позику у 4,4 мільярди гривень Пенсійному фонду. У зв’язку з чим? Що це за позика? Під які відсотки? Ми казали, що Пенсійний фонд – банкрут. Вони кажуть: «Ні! Щоб профінансувати розриви в залишках». Які розриви в залишках? Це звичайна оборудка для того, щоб здійснити конвертацію. І таких оборудок дуже багато.

На сьогоднішній день Національний банк надав величезні гроші уряду, і ці гроші перевищують4 мільярди гривень. Тоді виникає питання: під який відсоток видає Національний банк ці гроші? Під свою резервну ставку, яка була 10%, а з квітня 12%? Але сьогодні кредит ви менше, ніж під 30%, не візьмете. Національний банк, з одного боку, продав свої долари – він втратив 9 мільярдів золотовалютних запасів, він втратив перший транш Міжнародного валютного фонду – 4,5 мільярда доларів. Наш зовнішній борг збільшився вже до 20 мільярдів доларів. Немиря нас «облагодетельствовал» - ми тепер візьмемо 500 мільйонів доларів у Світового банку. Це теж зовнішній борг, який треба буде віддавати.

Таким чином, ми можемо говорити про те, що здійснюється злочинна, безграмотна політика на рівні уряду, на рівні Національного банку. Коли вони здійснюють емісію і завдають удар по нашим українським громадянам. Отже, НБУ однією рукою продає долар, а іншою рукою збільшує грошову масу в обігу. Чому сума грошей у порівнянні з минулим роком збільшилась на 20% за цей же період? Якщо економіка впала, якщо експорт впав, експортний надходжень немає, поточний рахунок платіжного балансу мінусовий. Звідки гроші беруться?

Тому ми можемо говорити, що Національний банк сьогодні фактично здійснює свідому емісію гривні. І винен в цьому безпосередньо Стельмах і Порошенко. Не може бути такого, щоб бізнесмени входили у Наглядову раду. Туди повинні входити тільки фінансові експерти, професори, макроекономісти. І не може Національний банк обслуговувати інтереси фінансово-корпоративних груп. І не може Президент давати накази голові Національного банку. Тому сьогодні головний спекулянт, який здійснює девальвацію гривні в листопаді – це Національний банк України і його керівництво. І вони повинні з цим розбиратись.

Сергій Єрохін: Алан Грінспен, який очолював Федеральну резервну систему США сказав, що він не знає, чому виникла світова фінансова криза. Це експерт номер один, на якого працюють десятки, сотні, тисячі фахівців. Тому я теж можу сказати, що я не знаю, чому в Америці виникла криза.

Ми – дуже маленька частинка світової економіки, одна тисячна світового ВВП. За радянських часів у 1990 році Україна була 2%, тоді вона щось важила у світових економічних потоках. Зараз місце України дуже мале і непомітне на світовій економічній мапі. Це певний економічний транзитивний хутір, на якому ми живемо.

Це нормально, нічого страшного нема. 60% економіки, яка працює на експорт, робить нас вразливими для всіх. Якщо ми бачимо, що Європа, Америка, навіть наші західні сусіди легше переживають – у нас може бути «нежить», то в нас вже серйозна «застуда», «грип» і, може, навіть, «запалення легенів».

Протягом 12 років існування гривні, середній темп інфляції – 15%. Всі уряди, вся економічна політика плюс останніми роками помітне перевищення витрат над доходами державного бюджету – бюджетний дефіцит. Тобто така довгострокова інфляційно-бюджетна нераціональна політика накопичувала передчуття кризи.

2008 рік – це рік найвищого в Україні за всю її історію врожаю. По всіх товарних групах ціни на продовольчі товари в Україні зростали швидше, ніж у нашого східного сусіда – Російської Федерації. Це взагалі дивно. Хліб – на 23%, м'ясо і м’ясопродукти – на 34% (в Росії – на 19%).

Ще на початку року ми тут в Клубі економістів криком кричали: шановні! Ми виходимо на річну інфляцію 20-25% при тому, що у бюджеті було декларовано 9,8%. Я думаю, до кінця року ми матимемо більше 20% у річному вимірі.

Виходить так, що ті заходи, перші, які наш парламент спромігся прийняти як антикризовий закон, дійсно давно напрошувалися. Це бездефіцитний бюджет і вгамування інфляції. Я навіть студентам кажу: країною легше керувати, ніж керувати родиною: треба контролювати три-чотири певних макроекономічних показників. І ти маєш тисячі, десятки тисяч людей за бюджетні кошти – науковців, аналітиків, спецслужб, які повинні прораховувати різні варіанти і давати певні пропозиції.

Перше, з чого почав Міжнародний валютний фонд – вчити нас, як нерозумних дітей – не треба інфляції, не треба дефіциту бюджету. Це фундамент антикризових заходів.

Я уважно прочитав кандидатську дисертацію Віктора Ющенка, яка була присвячена питанням формування попиту і пропозиції на гроші, і повинен сказати, що це дуже добра, ґрунтовна робота. Віктор Андрійович дійсно дуже добре розбирається у цій проблематиці, і це засвідчує те, що вона була написана десять років тому.

Я дуже уважно також прочитав кандидатську дисертацію Юлії Тимошенко, яка була присвячена теж проблематиці оптимізації податкової системи в нашій країні. Це є нормальні, відомі речі, як повинна функціонувати ринкова економіка і що повинна робити держава на етапі зростання, на етапі депресії, на етапі кризи. Ми бачимо, що на Заході ці рекомендації спрацьовують. В єврозоні інфляція 2%, в Лондоні ціни знижуються – розпродаж іде. В Америці ціна на бензин знизилася в чотири рази. Оце еластичність економіки.

Для того, щоб працювати в українській економіці, не треба читати західні підручники. Тому що там так, як працює нормативна економіка – там немає домовленостей, там немає хабарів, там немає корупції, там немає кланів, там немає зрощеності влади та бізнесу.

Що б я вписав у ці антикризові заходи? І чому ЄС так жметься, коли каже: зачекайте, ви реформи не проводите… Нам легше врахувати, яким чином нам використати 16 мільярдів доларів з Стабілізаційного фонду, ніж вимагати від голови районної адміністрації будь-якого сільського району, щоб він оприлюднив декларацію не тільки про доходи, а й про витрати своїх найближчих родичів. Все треба шукати в механізмі власності.

Та модель олігархічно-кланового капіталізму збудована у нас. Недарма Віктор Ющенко каже, що ми можемо перерахувати котів і собак, але не можемо перерахувати гектари землі – власність втяглася. І нам потрібна інституціональна антибюрократична революція в широкому розумінні, перебудова для того, щоб ми вийшли з кризи. І якщо правлячий клас задекларує це і продемонструє себе, свої доходи і розходи, щоб ми довіряли тим людям, яким довірено вихід нашої країни із кризи.

Читайте також:

Нацбанк – главный спекулянт, девальвирующий гривню

Дивіться відеозвіт з прес-конференції:

В феврале 2009 кушать будет нечего

Как выйти из экономического кризиса?

Украина находится на 84 месте по покупательной способности

Украина должна 20 миллиардов долларов

Украинская экономика не имеет шансов на внешнем рынке

Тимошенко банкротит пенсионный фонд